Обережно! Сказ!
Сказ – гостре інфекційне захворювання, яке характеризується тяжким ураженням нервової системи. У наших лісах основним розповсюджувачем сказу є червона лисиця. Зв’язувальним ланцюгом між дикими та домашніми тваринами є безпритульні собаки і коти.
Наявність безпритульних тварин у населених пунктах становить реальну загрозу виникнення смертельної хвороби серед людей.
Людина заражається при укусах скаженою твариною або при попаданні її слини на пошкоджену шкіру та слизові оболонки, рідше - при знятті шкіри з трупів скажених тварин, особливо лисиць. У тварини слина стає заразною в останні 10 днів інкубаційного періоду і залишається такою протягом усієї хвороби. Інкубаційний період при сказі людини коливається від 7 днів до року, частіше - 3-7 тиж. Він найкоротший при укусах голови, обличчя, пальців рук.
У хворої тварини слина є заразною не лише у гострий період захворювання, але і за декілька днів до захворювання. Ось чому слід берегтися від забруднення шкірних покровів слиною навіть здорових на вигляд тварин.
Захворювання на сказ є смертельним, його можна лише попередити. Профілактичні заходи ведуться у двох напрямках: боротьба з носіями інфекції і попередження розвитку захворювання у людини, яку покусала або ослинила скажена тварина. Боротьба з джерелом інфекції передбачає правильний режим утримання собак і кішок, знищення бродячих, профілактичну вакцинацію домашніх і службових собак.
У разі нанесення покусу чи навіть ослинення пошкодженої шкіри рану в обов’язковому порядку слід ретельно промити водою з господарським милом, після чого її краї обробити розчином йоду, потім звернутись до травмпункту міської лікарні; не можна відмовлятись від щеплень проти сказу у разі їх призначення лікарем, – саме антирабічні щеплення є єдиним надійним засобом захисту людей від сказу. Щеплення за безумовними показаннями призначають при укусах, нанесених явно скаженими, невідомими та дикими тваринами, а також тоді, коли діагноз сказу у тварини залишився нез'ясованим. При визначенні дози, тривалості курсу щеплень враховують характер контакту (ослинення, укуси різного ступеня тяжкості) і місце рани. Вакцинація проводиться культуральною інактивованою антирабічною вакциною за спеціальною схемою. У важких випадках її комбінують з введенням антирабічного імуноглобуліну.
Не слід убивати здорових на вигляд домашніх тварин, які нанесли травми людям, тварин треба ізолювати і надати можливість ветеринарному фахівцю спостерігати за ними.
При покусах домашніми тваринами потрібно спостерігати за ними на протязі 10 днів, що дасть можливість уникнути проведення профщеплень проти сказу.
При появі у домашніх тварин зміни в поведінці (агресія, водобоязнь, відмова від їжі) максимально обмежте контакт з ними, особливо дітей та зверніться в ветеринарну службу.
Якщо домашня тварина загинула – також необхідно негайно звернутись до ветеринарного фахівця і чітко діяти за його вказівками.
Дбайте про своє життя! Пам’ятайте: сказ – невиліковне захворювання, його можна лише попередити!
Олександрійський РВ ДУ «Кіровоградський ОЦКПХ МОЗУ», 2023р.
