Коли бізнес – це справа душі
Створювати бізнес у наші часи – це завжди експеримент, часом авантюра, а нерідко й виклик. Але коли йдеться про родинну справу – це вже питання честі. Саме так вважає Тетяна Абдулаєва – грантерка та власниця кондитерського цеху в м. Знам’янка.
Раніше її родина успішно керувала сімейним кафе "Южне", де діяла невелика пекарня. Однак війна змінила все. Чоловік Тетяни пішов на фронт добровольцем, а бізнес довелося поставити на паузу. Та пристрасть до випічки залишилася.
«Я пекарка з понад шестирічним досвідом. Постійно навчаюся, вдосконалюю майстерність, експериментую з новими рецептами. Вдома я завжди у творчому процесі – для мене випікання не просто ремесло, а справжня магія, яку я створюю своїми руками. Саме тому я вирішила переформатувати проєкт у кондитерський цех. Для цього потрібне нове обладнання – і в більшій кількості» – розповідає пані Тетяна.
Жінка вирішила: час повертатися до улюбленої справи – вже тепер, як самостійна підприємниця. Тетяна подала заявку на грант у межах проєкту «Власна справа» – і здобула не лише шанс на перезапуск, а й можливість створити два нових робочих місця, адже один у полі не воїн.
Із підтримкою державної програми, допомогою служби зайнятості та родинним натхненням бізнес знову запрацював.
«У кондитерському цеху я працюю понад рік, випікаю смаколики, приймаю індивідуальні замовлення, а мешканці містечка знову мають змогу насолоджуватися домашньою випічкою. Роботою я задоволена, адже відчуваю себе не просто пекарем, а творцем настрою й затишку», – ділиться одна з працівниць Тетяна Кругляченко.
Її напарниця, Олена Устич – кухар цього закладу, також задоволена своєю справою: «Кожен торт, кожна булочка – це частинка душі, вкладена в справу, яку я люблю. Це не просто робота – це наша маленька місія: дарувати людям радість через смак, аромат і емоції, які залишаються з нами надовго».
Історія пані Тетяни – це приклад того, що ніколи не слід опускати руки.
«З вірою, підтримкою і наполегливістю можна не лише почати бізнес з нуля, а й повертатись до улюбленої справи, надаючи їй нового дихання. А, можливо, й масштабуватись – адже професійних меж не існує. Тож не треба боятися починати все знову. Ми маємо працювати, творити, підтримувати одне одного – бо саме в єдності, у щоденній праці й вірі у майбутнє базується наша незламність» – підсумовує Тетяна Абдулаєва.
