Гендерна рівність в Україні: що маємо сьогодні

Найчастіше під ґендерною рівністю розуміють рівність прав жінки та чоловіка та рівні можливості для реалізації цих прав. Ґендерна рівність – це можливість для людей будь-якої статі брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства, вільно обирати кар’єру, релігію, спосіб життя тощо. Права, можливості та доступ до суспільства не має залежати від статі та ґендеру.

Термін „ґендер” – означає різні соціальні ролі, обов’язки та ідентичності жінок і чоловіків та співвідношення сил між жінками й чоловіками у певному суспільстві. Ґендерні ролі та ґендерні відносини у різних країнах і культурах відрізняються й можуть бути різними навіть у різних груп одного суспільства.

Рівність прав – це право, а не обов’язок, який покладається на громадянина. При цьому, помилковою є думка, що ґендерна рівність – це однакове ставлення до всіх. Ні, кожна людина має свої індивідуальні якості та навички. Саме їх, а не стать та пов’язані з нею стереотипи, мають враховувати під час, наприклад, прийняття на роботу.

Рівність не означає, що жінки та чоловіки стануть однаковими, але права, обовʼязки та можливості жінок і чоловіків не залежатимуть від того, народилися вони жінками чи чоловіками.

Ґендерна нерівність або дискримінація бере початок з давніх стереотипів, які укріпилися в нашій свідомості. Саме через соціальні бар’єри багато людей досі відкидають концепцію рівності. Мова йде про нав’язані соціальні ролі чоловіків і жінок, стереотипи щодо їх сили, витривалості чи інтелекту. Хибні й примітивні очікування, що чоловік народжений для тяжкої роботи, а жінка – для виховання дітей так довго транслювалися з медіа, реклами та кіно, що для їх остаточного викорінення треба багато часу та зусиль.

Досягнення ґендерної рівності має нескінченний перелік переваг.

- розвиток бізнесу (ґендерна різноманітність покращує організацію інновацій та продуктивності);
- розвиток економіки (значну роль у цьому відіграє усунення ґендерного розриву в оплаті праці);
- покращення здоров’я (якщо ґендерну рівність буде реалізовано у сфері охорони здоров’я – жінки отримають більш якісний догляд, що призведе до поліпшення загального стану здоров’я суспільства);
- позитивні зміни в родині (оскільки жінки вважаються основними особами, що доглядають за дітьми, чоловіки часто не можуть отримати відпустку наприклад в літні місяці. Проте, коли чоловіки і жінки зможуть брати відпустку для сім’ї без дискримінації за ознакою статі, це зміцнить сім’ю);
- залучення жінок до політики (більшість політичних систем, орієнтовані на чоловіків. Якби ґендерну рівність було реалізовано, набагато більше жінок, може бути залучено до політичного процесу, це включає політичне лідерство).

Ґендерна рівність є однією з умов справжньої демократії і займає центральне місце серед цінностей Організації Об’єднаних Націй. Україна є правовою державою, демократичною, з чітко визначеним напрямом зовнішньої політики, яка вирішила слідувати правовим принципам і поважати себе як державу, а отже, і поважати своїх громадян, незалежно від статі. Справжня демократія потребує рівноправної участі жінок і чоловіків у суспільному житті. Українське законодавство постійно вдосконалюється в напрямку забезпечення реалізації прав людини, зокрема за ознакою статі.

Відповідно до ст. 24 Конституції України рівність прав жінки і чоловіка забезпечується:

наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності;
у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї;
спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг;
створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством;
правовим захистом;
матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

На забезпечення рівності прав і свобод людини суттєво вплинув воєнний стан, права жінок стали більш вразливими в результаті вимушених переселень у більш безпечні місця чи тимчасового захисту в інших країнах.

Кабінет Міністрів України 12 серпня 2022 року розпорядженням №752-р схвалив Державну стратегію забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року. А в грудні 2022 року у зв’язку з повномасштабним вторгненням російської федерації в Україну, введенням воєнного стану та тимчасовою окупацією рф нових територій України, уряд України актуалізував Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року.

Метою Національного плану є створення умов для забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у подоланні конфліктів, встановленні миру, процесах відновлення, протидії безпековим викликам, системної протидії насильству за ознакою статі та насильству, пов’язаному з конфліктом.

Увагу Національного плану приділено різним групам жінок і чоловіків, дівчат і хлопців, серед яких:

− внутрішньо переміщені особи;
− постраждалі від насильства, пов’язаного з конфліктом, зокрема сексуального;
− постраждалі від катувань/тортур під час утримання незаконними збройними формуваннями;
− особи, вразливі до потрапляння в ситуації торгівлі людьми, сексуального насильства, зґвалтування, катування;
− особи з інвалідністю, особи похилого віку, інші маломобільні групи, які проживають на територіях, наближених до районів воєнних (бойових) дій (лінії розмежування);
− особи, які проживають у районі воєнних (бойових) дій;
− особи, які повернулися з полону;
− особи, які перебувають на тимчасово окупованих територіях та/або під юрисдикцією інших держав (перебувають у полоні/примусово вивезені до російської федерації/вимушено виїхали за кордон);
− особи, які постраждали від торгівлі людьми;
− особи, які зазнали матеріальних збитків через бойові дії та обстріли;
− волонтери;
− спеціалісти, залучені до надання допомоги та реабілітації;
− інші групи.

У питаннях ґендерної рівності Національний план передбачає також проведення навчань для фахівців, які надають допомогу постраждалим, щодо застосування ґендерного підходу під час надання послуг; визначення належних механізмів документування, оцінювання та відшкодування збитків особам, які постраждали від насильства, пов’язаного з конфліктом, з урахуванням ґендерного підходу; розроблення та затвердження методичних рекомендацій з реалізації гендерного підходу та підходу, що базується на дотриманні прав людини, на рівні територіальних громад; проведення інформаційних кампаній, спрямованих на подолання ґендерних стереотипів, формування нульової толерантності до насильства за ознакою статі та сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом; розроблення та впровадження методичних підходів з оцінювання якісного показника знань науково-педагогічного складу щодо впровадження та реалізації ґендерної політики.

Законом також передбачається цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.