Туляремія – інфекційна хвороба тварин і людей

Туляремія – це гостра інфекційна хвороба, якою можуть заразитися люди і тварини. Особливо сприйнятливими до захворювання є кролики, зайці, гризуни.

Кроляча лихоманка, мишача хвороба, мала чума – все це синоніми туляремії. Збудник туляремії - Francisella tularensis - може потрапляти в організм людини різними шляхами: 

• трансмісивним - інакуляція збудника комахами (іксодові та гамазові кліщі, гедзі, комарі, блохи);
• контактним - унаслідок контакту з хворими гризунами (промисел ондатр, зайців, обробка шкурок), під час купання в інфікованих водоймах;
• аліментарним - через споживання харчових продуктів чи води, інфікованих виділеннями гризунів;
• аерогенним (повітряно-пиловий) - під час обробки зернових продуктів, фуражу.

Захворюваність людей на туляремію не пов’язана з передачею інфекції від людини до людини (людина є «епідеміологічним тупиком» до інфекції). Це пояснюється спільністю епідемічних факторів для значної кількості людей. Сприйнятливість людей до туляремії становить 100%.

Туляремія може становити небезпеку як соціальна хвороба, яка зумовлює масову захворюваність і тривалу непрацездатність.

Проявляється хвороба зазвичай через 2-4 дні після інфікування головним болем, лихоманкою з підвищенням температури тіла до 39,5-400С, нудотою, блюванням, вираженою загальною слабкістю, рясним потовиділенням. Залежно від того, яким чином бактерія потрапила в організм, виникають різні симптоми:

Якщо збудник проник в організм через шкіру, то на тому місці утворюється шкірна виразка, при попаданні на мигдалини – ангіна, при впроваджені в легені – пневмонія, при потраплянні бактерій у очі – кон’юнктивіт. Однозначно вірус проникає в лімфовузли і, таким чином, викликає їх запалення. Вражений лімфатичний вузол називається бубон. 

Іноді збудник може проникати в кров, що тягне за собою вторинні вогнища в інших органах (селезінці, легенях, печінці). Без лікування хвороба тягнеться довго, що приводить до розвитку ускладнень, небезпечних для життя людини, зокрема артриту, менінгіту, енцефаліту, пневмонії та інфекційно-токсичного шоку. Лікування хворих на туляремію здійснюють виключно в умовах стаціонару. Після перенесення захворювання у людини  виробляється довічний імунітет.

Одним із найефективніших способів профілактики туляремії є вакцинація населення, яке проживає в несприятливих щодо цього захворювання районах. Цілеспрямовану вакцинацію проводять в будь-яку пору року живою протитуляремійною вакциною (Ельберта-Гайського) серед осіб, які мають ризик зараження. Після проведення вакцинації створюється напружений імунітет, що зберігається до 5 років. 

Профілактика захворювання в ендемічних районах зводиться до боротьби з гризунами, проведення заходів щодо знищення комах (комарів, москітів тощо).

Індивідуальна профілактика зараження туляремією:

• дотримання правил особистої гігієни і використання захисних масок, окулярів, рукавичок і т.д. при роботі з тушками тварин, шкурками тощо;
• вживання тільки кип’яченої доброякісної (з перевірених джерел) води;
• купання тільки у впорядкованих водоймах;
• здійснення ретельної термічної обробки м’яса, молока перед вживанням;
• використання захисних репелентів при виїздах на природу;
• використання індивідуальних захисних засобів під час обробки зерна, сіна.

Дотримуйтеся цих порад. Бережіть себе і будьте здорові!

Олександрійське районне управління Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області