Сказ та його профілактика

Сказ —  це смертельне вірусне захворювання, що вражає центральну нервову систему людини та теплокровних тварин. Захворювання спричиняється вірусом родини Rhabdoviridae, роду Lyssavirus. 

Вірус передається через слину інфікованої тварини, найчастіше під час укусів. Однак можливе зараження через подряпини або потрапляння слини на слизові оболонки чи відкриті рани. Зараження сказом можливе навіть під час контакту з мертвою інфікованою твариною — наприклад, через порізи чи подряпини під час розбирання туші або зняття шкури, а також під час потрапляння слини загиблої тварини на пошкоджену шкіру.

Сказ можуть переносити як домашні, так і дикі тварини, наприклад, собаки, коти, лисиці, вовки, єноти, борсуки та кажани. У контактний спосіб людей з-поміж свійських тварин найчастіше інфікують коти й собаки, а в дикій природі — лисиці. Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини. 

Міграція тварин сприяє занесенню сказу у будь – який населений пункт  чи район міста, тому загроза сказу існує всемісцево. Наявність  в населених пунктах безпритульних собак і котів,  які є зв’язувальним ланцюгом   між дикими  та домашніми тваринами, становить реальну загрозу виникнення   смертельної хвороби серед людей. 

В листопаді поточного року зареєстровано 18 випадків контакту людей з хворими на сказ тваринами:

- в м.Олександрії ( 14-й мікрорайон) 21.11.2025 року лисиця забігла на територію домоволодіння та напала на домашню собаку, з мертвою лисицею контактували бабуся та її онук;

-  жителі  Приютівської громади (с.Бутівське) підібрали собаку у посадці, яка через 10 днів захворіла та 22.11.2025 року загинула, з твариною контактували чоловік, дружина та 4 працівника приватної ветеринарної клініки «Ковчег», м.Кременчук;

- в сім’ї жителів Попельнастівської громади ( с.Червона Кам’янка) захворів домашній кіт та 22.11.2025 року загинув, з ним контактували 3 члени сім’ї та 7 працівників приватної ветеринарної клініки «Ковчег», м.Олександрія.

У всіх цих трьох тварин був лабораторно підтверджений сказ. Наразі всі контактні отримують курс антирабічних щеплень.

Інкубаційний період ( від моменту зараження до виникнення симптомів захворювання) сказу зазвичай становить від 1 до 3 місяців, але може бути від семи днів до понад року, залежно від місця укусу, властивостей вірусу та особливостей імунної системи людини.

Перші симптоми сказу — підвищення температури та біль у місці укусу, а також відчуття поколювання, пощипування чи печіння у місці пошкодження. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.

Якщо вкусила, подряпала або заслинила тварина, негайно промийте рану водою з милом 15 хвилин або довше, потім обробіть антисептиком, що містить 70% спирту, або 5%-розчином йоду. Потім потрібно накласти, бажано,  стерильну пов’язку та якомога раніше звернутись  до травмопункту медичного закладу для отримання консультації у лікаря-травматолога. Не можна відмовлятись від щеплень проти сказу, якщо їх призначив лікар – травматолог чи хірург, бо антирабічні щеплення є єдиним надійним засобом захисту людей від сказу! 

Не слід убивати здорових на вигляд домашніх тварин, які нанесли травми людям; їх треба ізолювати та  спостерігати  за ними визначений  чинним законодавством термін (10-15 діб). Якщо  домашня тварина загинула – необхідно звернутись до ветеринарного фахівця і далі діяти за його вказівками.

Щоб мінімізувати ризик зараження сказом, тримайтеся на відстані від безпритульних або диких тварин, не слід їх торкатися, годувати з рук чи намагатися приручити.

Ветеринарна служба проводить профілактичні щеплення проти сказу домашнім тваринам, тож потурбуйтесь, щоб ваші улюбленці вчасно отримали імунітет проти лихої хвороби. Власники тварин також повинні  дотримуватись правил  безпечного для оточуючих утримання тварин. 

Дбайте про своє життя та дотримуйтесь порад медичних та ветеринарних фахівців. 

Олександрійський районний відділ державної установи «Кіровоградський

обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України», 2025 рік

Пам'ятка для населення 

Що необхідно знати про сказ. 

Захворювання на сказ було описано ще 3000 років тому, але і в наші дні воно не втратило своєї  актуальності і реєструється більш ніж в 160 країнах світу. Щорічно понад 10 мільйонів людей  отримують різні пошкодження від тварин і близько 50 тисяч гинуть від укусів тварин, хворих на  сказ. 

До кінця 19 століття ніякі засоби не рятували людей і тварин від цієї хвороби. Кожен заражений  був приречений. І тільки в 1885 році французький вчений Луї Пастер відкрив метод профілактики  проти сказу. Його перший пацієнт - дев'ятирічний хлопчик, покусаний скаженою собакою, був  врятований від неминучої загибелі. 

Що таке сказ? 

Сказ - це інфекційна хвороба з переважним ураженням центральної нервової системи, що  супроводжується судомами, спазмами глоткової і дихальної мускулатури. 

Сказом частіше хворіють дикі тварини - вовки, лисиці, єноти, борсуки, ведмеді, білки та інші. Від  них при укусі, ослиненні заражаються домашні тварини і люди. 

Збудник сказу - специфічний вірус, що міститься в слині хворої тварини. При укусі разом зі слиною  вірус потрапляє в рану. Дуже небезпечне потрапляння слини хворої тварини на слизові оболонки  очей, рота, носа, а також на шкіру, де можуть бути невидимі простим оком ушкодження. Серед людей захворювання на сказ поширюють зазвичай домашні тварини. Особливу небезпеку  становлять бродячі собаки і кішки. Домашні тварини можуть заражатися одна від одної і від диких  тварин. 

За останні роки найчастішим джерелом поширення хвороби стали лисиці. ___

Ознаки сказу у тварин 

Вони дуже різноманітні. Найбільш характерні - слиновиділення, водобоязнь, агресивність,  параліч, але іноді вони можуть бути відсутні. 

У собак і кішок сказ протікає в двох формах: буйній і тихій. 

Хвора буйною формою тварина стає агресивною, ховається по кутах, часто змінює місце  проживання, тікає з дому, гризе неїстівні предмети. 

Голос - пропадає. 

Собака стає дратівливою відмовляється від їжі і води, не відгукується на поклик, не слухається  господаря. 

У неї відвисає хвіст і нижня щелепа, рясно виділяється слина, з'являється хиткість ходи. Тварина здатна мовчки, без гавкоту, накинутися на зустрічних і вкусити їх. Найбільш небезпечна інша форма сказу - тиха. Основні ознаки хвороби можуть бути виражені  слабо. 

Шляхи зараження людини

Зараження людини може відбутися при укусі та ослиненні хворою твариною, коли вірус разом зі слиною тварини потрапляє в рану. 

Також у разі потрапляння слини на слизові оболонки очей, носа, рота, пошкоджені шкірні  покриви. 

Дуже небезпечні подряпини, нанесені кігтями, тварини часто лижуть лапи, тому на пазурах  залишається певна кількість збудника інфекції, яка достатня для зараження. 

Заразитися сказом можна і від зовні здорової тварини, тому що в ряді випадків сказ у тварин  може протікати у безсимптомній формі (у собак перші ознаки захворювання проявляються через 3-6 тижнів після зараження). 

При всіх подібних контактах з тваринами необхідно: 

Промити рану, садно, подряпину великою кількістю проточної води з милом. Обробити рани йодною настоянкою. 

Накласти стерильну пов'язку. 

Негайно звернутися в медичний заклад. 

Перебіг хвороби у людини 

Захворювання настає після інкубаційного періоду (4-6 тижнів), протягом якого вірус з місця  проникнення в організм просувається до головного мозку і викликає його запалення. У деяких  випадках цей період скорочується до 1-2 тижнів або збільшується до 1 року і більше. Спочатку з'являються симптоми загального нездужання: температура, нудота, блювота,  головний біль, загальна слабкість. 

Поступово наростає сильне почуття тривоги, з'являється свербіж, поколювання, тянучі болі по  ходу найближчих до місця укусу нервових шляхів. 

Далі хвороба переходить у стадію виражених клінічних явищ. Розвивається водобоязнь - хворобливе судомне скорочення м'язів глотки і гортані при спробі пити воду, при вигляді води, при звуці води, що ллється. 

Заходи профілактики та захисту від сказу 

Суворо дотримуватися правил утримання собак, котів та інших тварин, щорічно робити їм  щеплення проти сказу. 

Уникати контактів з дикими та безпритульними тваринами; роз'яснювати це дітям, щоб  уникнути зараження не тільки сказом, але й іншими небезпечними захворюваннями. Проявляти насторогу у разі незвичної поведінки тварини або без причини агресивної поведінки  будь-якої домашньої тварини і повідомляти про це у ветеринарну службу. 

При виявленні трупів тварин не чіпати їх, не знімати шкірку, а в обов'язковому порядку повідомити у ветеринарну службу. 

Не слід вбивати домашню тварину, що покусала або подряпала людину, за нею має бути  встановлено 10-денне спостереження. 

У разі укусу якою-небудь твариною - негайно звернутися до лікаря. 

Щеплення від сказу - залишається поки що єдиним засобом, щодо запобігання цьому  захворюванню. Курс щеплень складає всього шість ін'єкцій і передбачає їх своєчасне проведення  відповідно до призначення лікаря і за певною схемою. 

Ні в якому разі недопустимо самовільно перервати вакцинацію, припиняти або скорочувати  курс, інакше щеплення будуть неефективні.